Українська мова (читання)
Усміхнися нам навколо. Первоцвіти
1. Інсценівка «У лісі»
Дівчатка прогулюються весняним лісом.
– Як тут гарно!
– Скільки квітів!
– Їх тут так багато. Давай назбираємо їх.
– Я збиратиму підсніжники.
– А я нарву якнайбільше пролісків. Принесу їх додому мамі та в школу – вчительці.
Дівчатка назбирали великі букети квітів і понесли їх додому.
Обговорення інсценівки:
– Який настрій був у вас на початку інсценівки? Чому?
– Які почуття ви відчували, коли дівчатка збирали квіти?
– Який настрій був наприкінці інсценівки? Чому?
2. Читання з позначками.
Діти читають текст. У кружечки малюють-кодують емоції, які у них виникають після прочитаного (смайлики). Після читання обсудити з дітьми, чому такі емоції виникали.
![]()
ПЕРВОЦВІТИ
Первоцвіти називають першою усмішкою весни. Саме вони, ніжні й тендітні, першими відчувають ще не зовсім теплі, але вже приємні промінчики весняного сонечка.
Як прикро, що деякі з цих квітів на межі зникнення.
Первоцвіти цвітуть тоді, коли ще на деревах немає листя. Так сонячні промінчики безперешкодно потрапляють аж до самої землі, «не заплутуючись» у кроні дерев. Вони будять перші квіти, аби ті скоріше прокинулися.
Первоцвіти – дуже красиві квіти з яскравим забарвленням.
Помічали, як на початку весни бабусі починають продавати невеличкі букетики із ранніх весняних квітів? Уявіть, що одного теплого весняного дня люди не побачать на ринку жодного такого букетика. Гайнуть у ліс — а там теж квітів немає.
А все тому, що чимало видів первоцвітів занесені в Червону книгу України. І як би не прикро було це визнавати, але ці тендітні рослинки на межі зникнення.
|
3. Читання віршів
ДИВО-КВІТИ
Яке це дивне диво-квіти!
Чарівні форми й кольори.
І можна світові радіти,
Як сяє сонечко згори.
Тоді всі квіти розцвітають.
На казку схоже все стає.
Метелики довкіл літають,
Бджола між квітами снує.
І джміль великий волохатий
Танок над квітами веде.
В пилкові жовтому, пухнатий
То присідає, то гуде.
А квіти гарні, розмаїті,
Ввібрали диво-кольори.
Видовище найкраще в світі,
Казкове, що не говори...
Н. Красоткіна
– Який настрій відчуваєте, читаючи рядки?
– Які слова допомагають це відчути?
– Чи будете ви переживати такі емоції, якщо зникнуть ці диво-квіти?
НАВЕСНІ
Навесні маленькі дітоньки —
Ніжні паростки рослин —
Просять їстоньки і питоньки,
Щоб пробитись з насінин,
Щоб разком, сім'єю дружною
З-під землі прокласти хід,
І набратись сили дужої,
І з'явитися на світ.
Ось велика, добра матінка —
Годувальниця Земля
Вже виводить з пітьми, з затінку
Кожне зернятко-маля.
Напуває діток соками
І годує досхочу,
Щоб зросли вони високими
З ласки сонця і дощу.
І стають рослинки смілими,
Все міцніють і ростуть.
І в полях весняні килими
Зеленіють і цвітуть.
Н. Забіла
– Намалюйте дитину – маленьку рослину і її матінку – Землю.
– Чи люблять вони один одного? Доведіть.
– Чому автор обрав таке порівняння?
ПІСНЯ ПРОЛІСКА
Я перша квіточка весни,
Я пролісковий цвіт,
Я пережив зимові сни
І знов родивсь на світ.
У мене очі голубі
Такі, як неба синь,
Росту між кленів і дубів
Люблю і сонце, й тінь.
М. Познанська
– Які очі в проліска?
– Що він любить?
– Уявіть себе проліском. Щоб ви сказали людям?
ПІДСНІЖНИК
Визирнув підсніжник під вікном у мене:
Голівонька біла, листячко зелене.
Холодно повсюди, ще сніги біліють...
Квіточки тендітні ніжно серце гріють.
Визирнуло сонце, квіточки всміхнулись
І до неба вгору зразу потягнулись.
А сніги знітились, збігли ручаями —
Це весна чарівна вже зустрілась з нами.
Звеселіло серце, засвітились душі,
Засміялось сонце і немає стужі.
На тепло й на світло вже день повертає
А весна так любо всіх нас пригортає.
Н. Красоткіна
– Який настрій викликав вірш?
– Де росте підсніжник (за текстом)?
– Як ставитесь до цього?
ПРОЛІСКИ БІЛІ
Читання з передбаченням.
– Які емоції викличуть білі проліски?
– Чому?
Проліски білі,
Проліски білі —
Ніжні, як дотик,
Чисті, як іній.
– Які емоції ви прагнете відчути далі від читання?
Сонця шукали.
Що стріли?
Землю холодну,
Сніг, заметілі.
– Чи справдилися наші прогнози. Чому?
– Що може трапитися далі?
Візьми, як пам'ять,
З лісу додому —
Зразу зів'януть
В теплих долонях.
В. Савранська
– Що тепер відчуваєте?
– Можемо продовжити сюжет, щоб покращити свій настрій?
– Ваші пропозиції.
НЕ ЗРИВАЙ...
Не рви, дитино, квіточку, не треба.
Вона радіє сонечку й весні,
А їй радіє синьооке небо
Й хмарки біляві, ніжні і ясні.
Вона прийшла, щоб радість передати,
Щоб прикрашати поле і ліси.
Красою любих діток забавляти,
Збирати ніжні крапельки роси.
А потім ними пташку напоїти,
Щоб та співала радісних пісень.
То ж хай цвітуть на білім світі квіти
І радують усіх нас кожен день.
Не рви, дитино, квіточку, не треба...
Н. Красоткіна
– Заповніть у групах таблицю за змістом тексту, що робить квіточка, що її не треба зривати?
– Які почуття відчували, слухаючи про значення квітів у природі?
4. Загадки про першоцвіти
Перша квіточка весняна
Тихо під сніжком куняла.
Дмухнув вітерець тепленький,
І з'явився цвіт біленький. (Підсніжник)
За підсніжником у квітні
Голубим намистом квітну.
Не одну вже квітку маю —
Сім до неба піднімаю. (Проліски)
Квітка я ніжна, низенька, дрібна.
Коли розцвітаю, приходить весна.
Мій цвіт фіолетовий, п'ять пелюсток.
І довго я квітну між інших квіток. (Фіалка)
Із малої цибулини
Виріс весняної днини.
До нарциса привітався
Та на грядці залишався. (Тюльпан)
Я на інших геть не схожий —
Кучерявий та пригожий.
Постелю під голе віття
Фіолетове суцвіття. (Ряст)
Дзвіночки в лісі ніжні-ніжні,
Немов сніжинки білосніжні.
В зеленім листі спочивають,
П'янкий запах мають. (Конвалія)
Цвіте синьо, лист зелений.
Квітник прикрашає.
Хоч мороз усе побив —
Його не займає. (Барвінок)
Сонечко в траві зійшло,
Усміхнулось, розцвіло.
Згодом стало біле-біле
І за вітром полетіло. (Кульбаба)
– Які почуття ви відчували, коли чули опис першоцвітів у загадках?
– Які емоції ви б переживали, якщо бачили б ці квіти у лісі?
|